Дисидентський рух на Фастівщині – Фастівський письменник-дисидент М.Г.Глухенький

Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Музей історії освіти Київщини

ОБЛАСНИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР

«ОСВІТА КИЇВЩИНИ:

ВІД ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ ДО СЬОГОДЕННЯ»

ДО 80-РІЧЧЯ УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дисидентський рух на Фастівщині –

Фастівський письменник-дисидент М.Г.Глухенький

Шкляр А.К.

Вчитель історії

Фастівська ЗОШ № 4

Тверезим розумом і певною рукою

Із істиною, слово, подружи. 

І мовою нехитрою, простою

Народові задумане скажи.

Як покладеш сміливість у основу,

Сідлай свого крилатого коня.

Неси в народ дзвінке правдиве слово.

Воно – твоя і мука, і броня.

(Володимр Косовський)

Кожне місто та містечко України має свою славну історію та славетних людей, що творять цю історію. Дуже важливо вивчати історію малої батьківщини, доносити її до молодого покоління.

Має свою славетну історію і місто Фастів. Серед історичних подій та знаних персон яскравою зіркою виділяється фастівський письменник М.Г.Глухенький. Його непростий життєвий шлях, сповнений трагічного болю та поневірянь, є прикладом любові до життя, а його творчі доробки – літературні романи на основі славної історії рідного Фастова – прикладом любові до рідної України.

Процес консервації тоталітарного режиму в СРСР в повоєнний період вимагав остаточного утвердження сталінської ідеологічної доктрини, саме тому в цей час з одного боку активізується пропагандистська обробка населення, з іншого – посилюється тиск на інтелігенцію. Все, що виходило за межі офіційної доктрини чи брало під сумнів її постулати – категорично відкидалося системою. Такий підхід обгрунтовував боротьбу не тільки проти «націоналізму», а й проти «космополітизму» та «низькопоклонства» перед Заходом.

Ця боротьба велася і в довоєнний період, однак після війни вона набула особливої гостроти. І в  суспільстві в цілому і особливо в середовищі інтелігенції досить швидко відбувається процес формування і усвідомлення нових підходів до оцінювання ситуації в країні, до розуміння власного місця в суспільстві, розгортається інтенсивний пошук нових сфер і форм самореалізації в культурі і науці.

За короткий срок (1946 – 1951 р.р.) було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. І хоча в більшості випадків об’єктом нападок була певна частина інтелігенції, справжньою мішенню для тоталітарного режиму стало все суспільство.

В цей період проходить своє громадянське становлення майбутній письменник Микола Герасимович Глухенький.

Микола Герасимович Глухенький народився 6 грудня 1929 року у селі Коломенки, що в Уссурійському краї. Батьки – українці, які за бажанням долі, потрапили на Далекий Схід.

Невдовзі, батьки разом з сином повертаються на Україну і оселяються в Фастові. Маленький Микола закохався в свою історичну батьківщину.

У 1948 році Микола закінчує середню школу № 19 (нині ЗОШ № 9) з добрими та відмінними оцінками. Цього ж року Микола вступає до Київського державного університету на факультет філософії.

Батьки виїжджають з міста і юний студент змушений знімати квартиру на вулиці Триліській, в родині Зелінських. В сім’ї Зелінських він затоваришував з дітьми господарів – Дмитром та Діною.

Цікаве та незвичайне життя у першокурсника-студента. Це не тільки лекції та семінари, а ще й думки, які западали в душу: чому так тяжко живе український народ, чи не дуже висока ціна, яку він платить за «щасливе майбутнє». Справедливе слово, сказане у важкий час обернулося трагедією. 16 квітня 1950 року Глухенького заарештовано за антирадянську діяльність. Він, та його друзі, Дмитро Зелінський та Леонід Любецький, звинувачені у створенні терористичної організації, яка ставила собі за мету повалення радянської влади.

Сам письменник згадує, що коли його арештували, то довго шукали пістолет: «А я ж пістолет ніколи в руках не тримав і бачив його тільки на малюнках».

За вироком суду М.Г.Глухенький засуджений до 10 років ув’язнення. У таборах Глухенький проходив свої «університети», зустрічав цікавих людей та товаришував із ними. Там же, в таборах, після порад товаришів, Микола випробовує себе на письменницькій ниві – пише перше оповідання.

В 1953 році, після смерті Сталіна, були дозволені побачення близьких з  ув’язненими в місцях їх утримання. Дізнавшись про таку можливість, батьки Миколи поїхали до сина. Миколі вдалося таємно винести з зони і непомітно передати батькам написану заздалегідь скаргу на ім’я міністра внутрішніх справ СРСР, яку вони в Москві подали безпосередньо в канцелярію міністерства. Скарга написана на шести стандартних аркушах, дрібним почерком. В ній Микола доводить безпідставність свого арешту та ув’язнення.

На підставі скарги Миколи Глухенького карну справу проти нього було переглянуто, ув’язнений був звільнений «за прекращением дела».

В січні 1955 року він був звільнений з таборів. Звільнений, але не реабілітований. Тільки через 33 роки – у 1988 році письменник отримав офіційні документи про реабілітацію.

Микола Глухенький повертається у Фастів. Перемагаючи всі перешкоди, Микола Герасимович відновлюється у навчанні. Нині було вибрано інший фах – історично-філологічний факультет.

Закінчує університет у 1959 році. І знову проблеми. Молодому спеціалісту дуже важко влаштуватися на роботу. Оббиває не один поріг, доводячи чиновникам свою невинність. У 1960 році влаштовується вчителем історії у вечірню школу і з 1961 року працює директором книжкового магазину у Фастові. Цього ж року Микола одружується з чудовою дівчиною Ольгою.

60-ті роки історики називають часом «відлиги». Саме в цей період стало можливим надрукувати та видати перший роман.

1966 рік – роман «Коліївщина». Широким пензлем, багатими кольорами письменник розповідає про події, що відбувалися у Фастові під час національно-визвольної боротьби на Правобережжі у 1978 році.

1968 рік – друкується ще один роман на цю ж тему – «Колії».

Образи романів змальовано в героїчному плані. Головний герой творів – повсталий народ. Основною силою повстанців була громада в сіряках, тобто селянство. Багато тут було простого козацтва, запорожців, але бачимо декого з козацької старшини, що приєднались до народних мас. Адже і Гонта був сотником двірських козаків Потоцького.

Героїчними рисами наділив автор повстанців. Гайдамаки – це орли, вони непримиренні в боротьбі, в прагненні покарати панів за заподіяні кривди. Серед них виділяються Ярема, Андрій Журба. Глибоко і з любов’ю змалював письменник ватажків повстання – Максима Залізняка, Семена Неживого, Івана Гонту, Микиту Швачку. Це особи історичні. Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець мас. Навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і славлять його: «У нас одна старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає Залізняк протягом усього ходу подій, він виявляє мужність у бою, показує приклад своєю поведінкою. Це – щира правда, яка живе інтересами масі кровно з ними зв’язана.

Суворими рисами змальовано і Гонту. Основна – вірність присязі, відданість інтересам народу. Приєднавшись до повстанців, взявши в руки «священного ножа», щоб різати ворогів народу, він ні перед чим не зупинявся, виконуючи присягу.

Глибоко розкриває Микола Глухенький історію життя Семена Неживого, його боротьбу проти ворога, а також правдиво змальовує славнозвісного Микиту Швачку, отамана фастівського. Це отаман «кривавого діла», непримиренний месник за народні кривди.

Творчий успіх надає наснаги. У 1969 році виходить з друкарень третя книга – «Михайло Максимович» - біографічна книга про першого ректора Київського університету.

Із страшного заслання письменник привіз не тільки чудові ідеї, прекрасні знайомства, а ще й страшну хворобу. Микола Глухенький захворів на епілепсію. З часом хвороба все більше давала свої ознаки. У 1969 році він змушений був залишити роботу і став інвалідом-пенсіонером. Після написання другої книги М.Г.Глухенький подає заяву про вступ до Спілки письменників України. Та не просто колишньому політв’язню ввійти в Спілку. Тільки у 1985 році він був прийнятий до Спілки письменників.

Суперечлива ситуація склалася в духовній сфері республіки в період «брежнєвського застою». Особливо вона проявилася в галузі літератури та мистецтва. Ніби в коштовну раму, ця сфера була вставлена в жорстокі рамки офіційно визнаного соціалістичного реалізму. Все, що в них не вписувалося, піддавалося забороні і гонінням.

Особливо посилюється ідеологічний диктат в період «маланчуківщини». В.Маланчук боротьбу з націоналізмом розглядав як одне з найголовніших завдань партії.

М.Глухенький із своїми творами, в яких багатими кольорами оспівує героїчне минуле українського народу, потрапляє до «неблагонадійних». Тепер він повинен звітуватися у місцеве відділення КДБ про кожен свій крок.

Микола Герасимович, перемагаючи страшну хворобу, продовжує писати твори. Він пише роман «Про козака пригодонька», автобіографічну повість «Повір у себе». Відправляє твори у різні видавництва, але отримує відповіді, що його твори не мають відповідної спрямованості і тематики. Глухенький займається історичними дослідженнями в бібліотеках, вивчає реальну історію України.

Микола Герасимович тісно спілкується з колишніми політв’язнями сталінських таборів, підтримує дружбу з фастівським поетом, членом ОУН – Вол.Косовським, грузинським письменником Левоном Гогуа. Весь цей час Микола Герасимович є членом дисидентського руху в Україні. Він отримує від своїх соратників та розповсюджує «самвидавну» літературу, виступає на зустрічах фастівських письменників.

У 1990 році Глухенький приймає участь у розширеному засіданні координаційної ради Всеукраїнського товариства репресованих, активно співпрацює з республіканським науково-популярним і літературним журналом «Київська старовина».

З великою радістю та гордістю Глухенький сприймає звістку про незалежність України. Та не довго довелося прожити йому в вільній Україні.

23 січня 1993 року письменника не стало, похований він на міському кладовищі.

1999 року активно налаштовані фастівчани створили громадський комітет «Пошук». Очолила комітет директор ЗОШ № 4 Буженик Л.С. Першою справою комітету стало створення музею нашого славного земляка, фастівського письменника М.Г.Глухенького. Микола Герасимович все життя прожив поруч з школою № 4, тому музей було вирішено створити на шкільних теренах. Члени комітету разом з громадським директором музею Шкляр А.К. збирали матеріал про життя та творчу діяльність письменника, тісно співпрацювали з його вдовою – Ольгою Кузьмівною Глухенькою, дочками, близькими знайомими, сусідами.

В результаті цієї роботи, та за допомогою міського краєзнавчого музею та спонсорів, 20 жовтня 1999 року в школі № 4 був урочисто відкритий меморіальна кімната-музей фастівського письменника Миколи Герасимовича Глухенького.

6 грудня 1999 року громадський комітет «Пошук» урочисто відсвяткував 70-ту річницю з дня народження письменника. На святкуванні, яке відбулося у великій залі Палацу культури міста, були присутні гості, керівники нашого міста. На святі виступали із своїми спогадами про письменника його друзі – український письменник Сергій Плачинда, фастівський поет-дисидент Володимир Косовський, вчителі та учні школи № 4.

Наступного 2000 року члени громадського комітету та вдова письменника були запрошені на святкування 71-ї річниці з дня народження до Національної  спілки письменників України.

Робота навколо створеного музею проходить всі роки: збираються нові матеріали про життя письменника, вчитель української літератури ЗОШ № 4 Машляківська А.П. створила творчу роботу «Микола Герасимович Глухенький. Романи «Колії» та «Коліївщина». В фастівській міськрайонній газеті «Перемога» неодноразово друкувалися матеріали про життя, творчість письменника, спогади його друзів.

Щороку в музеї на річницю з дня народження збираються члени комітету «Пошук», фастівська громадськість, фастівські поети А,А,Древецький, А.В.Корчак, В.В.Портяк, козаки фастівського куреня Семена Палія, вчителі та учні школи № 4.

Вчителі ЗОШ № 4 на базі музею проводять уроки української літератури «Література рідного краю», вчителі історії – уроки «Сталінські репресії», «Дисидентський рух в Україні», «Наш край 40-х, 60-х років».

Велику допомогу в створенні шкільного музею надали науковці краєзнавчого музею м.Фастова на чолі з Неліною Т.В. Тісна співпраця продовжується всі роки існування музею М.Г.Глухенького. 2009 року 80-річчя з дня народження письменника відзначали в приміщенні міського краєзнавчого музею. На святкуванні виступали гості – новий голова громадського комітету «Пошук» скульптор, почесний громадянин м.Фастова А.А.Древецький, директор краєзнавчого музею Т.В.Неліна, громадський директор музею М.Г.Глухенького – вчитель ЗОШ № 4 Шкляр А.К.

2009 року учениця ЗОШ № 4 Лісна Дар’я під керівництвом вчителя історії школи, громадського директора музею Шкляр А.К. написала та захистила учнівську наукову роботу в рамках Малої Академії наук «Історична основа написання М.Г.Глухеньким романів «Колії» та «Коліївщина» на основі матеріалів музею та творів письменника. Свій захист учениця присвятила 80-й річниці з дня народження М.Г.Глухенького. З тезами зі своєї роботи вона виступила на святкуванні.

Досить часто музей приймає відвідувачів: учнів шкіл міста, фастівського центру професійної освіти, слухачів обласного семінару вчителів англійської мови.

Екскурсії в музеї проводять як громадський директор, вчитель історії Шкляр А.К., так і учні-екскурсоводи Сіра Дарина, Коваленко Наталія, Лісна Дар’я, Кікіна Наталія, Турупалова Анастасія.

«011 року наша Україна відсвяткувала 20 років незалежності. Через терни та муки, страждання та біль довелося пройти її кращим синам, які вистраждали, виплекали незалежність матінки України. В ряду славетних був і наш земляк, письменник, що пройшов сталінські табори, учасник дисидентського руху – Микола Герасимович Глухенький.

Завдяки роботі нашого маленького шкільного музею ми з гордістю можемо сказати, що пам’ять про цю талановиту людину залишається з нами. Людину,що вийшла переможцем. Переможцем у двобої із забуттям. І сьогодні вдячні нащадки вивчають його творчість. Його ім’я з гордістю і пошаною промовляють фастівчани-земляки, хто знав, поважав, пам’ятав і пам’ятатиме Миколу Герасимовича Глухенького.

Список використаної літератури

1.      О.Д.Бойко «Історія України»  “Академвидав”, Київ, 2006 р.

2.      М.Г.Глухенький «Колії»  “Радянський письменник”, Київ, 1968 р.

3.      М.Г.Глухенький «Коліївщина»  “Радянський письменник”, Київ, 1966 р.

4.      М.Г.Глухенький «Михайло Максимович. Біографічна повість»  видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”, Київ, 1968 р.

5.      В.І.Косовський, А.С.Кравець-Кравченко, Є.Р.Чередніченко «Тризуб поезії» “Факт”, Київ, 1998 р.

6.      Д.Лісна «Історична основа написання М.Г.Глухеньким романів «Колії», «Коліївщина», учнівська наукова робота МАН, Фастів, 2009 р.

7.      А.П.Машляківська «М.Г.Глухенький. Романи «Колії», «Коліївщина» Аналіз творчості письменника, Фастів, 2000 р.

8.      Матеріали музею М.Г.Глухенького. ЗОШ № 4 м.Фастова.

9.       Матеріали Фастівського краєзнавчого музею.

10.  Фастівська міськрайонна газета «Перемога»

           Е.О.Дук-Антоній «Стелилась доля через терни у безсмертя»

                       № 98 від 25.12.1999 р.

                       № 20 від 12.02.2000 р.

                       № 25 від 16.02.2000 р.

                       № 29 від 20.02.2000 р.

           І.Гришин «Пишаюсь дружбою з письменником»

                       № 39 від 11.03.2000 р.

           В.І.Косовський «Наша мандрівка до Грузії»

                       № 43 від 15.03.2000 р.

           В.Борошенко «Піди та пізнай»

                       № 96 від 03.12.2003 р.

           А.Машляківська «Переможець в двобої з забуттям»

                       № 7 від 21.01.2004 р.

Авторська довідка

1. Шкляр Алла Констянтинівна

2. «Дисидентський рух на Фастівщині – Фастівський письменник-дисидент М.Г.Глухенький»

3. Вчитель історії,Фастівська ЗОШ № 4

4.  ------

5. Київська обл., м.Фастів, вул.Комарова, 4

6. Київська обл., м.Фастів, вул..Будьонного 1\2, (04565) 5-10-08

7. Історія м.Фастова

8. -------